11.04.2023
Благодійна акція "великодній кошик для воїна"
Бібліотеки Луцької
громади перед Великоднем збирають святкові кошики для військових
Наталія Воскресенська Суспільне телебачення 11 квітня, 2023 21:11 ВІДЕО
· Другий рік
поспіль книгозбірні Луцької територіальної громади долучаються до благодійної
акції "Великодній кошик для воїна". Для військових, які воюють,
збирають необхідні речі, продукти тривалого зберігання, солодощі, паски та
обереги, – розповіла Суспільному директорка центральної бібліотеки для дорослих
Марія Назаревич.
З її слів,
цього року до 10-денної акції долучилися усі 25 міських бібліотек. Першу партію
уже зібрали та передали волонтерам для відправки.
"Приносили,
хто що міг: хто печиво, хто пасочку. Якщо пасочки, то запаковані невеликих
розмірів, безперечно їм ще потрібні там напої, засоби гігієни. Ми цінуємо наших
воїнів, і те, що вони захищають нашу рідну державу", – каже бібліотекарка.
Постійна
читачка Наталія Пушкар від початку повномасштабної війни зв’язала понад тисячу
ангелів-оберегів. "Спочатку 20 в’язала за вечір і за ніч, потім вже й по
50. Крім ангеликів, я задумала такі квіточки зв’язати нашим дівчатам, бо
дівчата теж воюють, медсестри там є", – говорить жінка.
Зібрані під
час акції речі відвезли у Луцьку бібліотеку № 10. Звідти першу передачу забрали
волонтери волинського центру "Серця Патріотів". Зі слів завідувачки
книгозбірні Надії Чміль, окрім випічки бійцям передають і книжки.
"Починаючи
з 14-го року, постійно передавали через волонтерів художню українську
літературу. І сьогодні знову це на часі", – сказала бібліотекарка.
Керівник
волинського волонтерського центру "Серця Патріотів" Сергій Балицький
розповів, що перед Великоднем щороку для бійців привозять продукти. Нині
передачу, каже, доставлять для військових 14-ї та 100-ї волинських бригад.
"Хлопці
від нас за тисячу кілометрів, їм буде дуже приємно. Через те, ми виїжджаємо
завтра. Я думаю, що до Паски ми це все хлопцям доставимо. Їм буде надзвичайно
приємно. Веземо автомобіль, назад веземо автомобіль пошкоджений", – каже
волонтер.
Акція
"Великодній кошик для воїна" в громаді триває з 2 до 12 квітня. Як
додала керівниця центральної бібліотеки для дорослих Марія Назаревич, читачі
продовжують долучатися до збору, тож після свят планують відправити ще одну
передачу. https://suspilne.media/442560-biblioteki-luckoi-gromadi-pered-velikodnem-zbiraut-svatkovi-kosiki-dla-vijskovih/?fbclid=IwAR3tyRH-Laangd4l1VKB1st0oQpYfTqXVkZ6J_DfWX7yZQ8Hfvo4Q0S3uZk
5 серпня,
15:40
·Клуб психологічної допомоги: в
луцькій бібліотеці навчають долати стрес і тривогу під час війни
Суспільне
Луцьк
В одній із
бібліотек Луцька започаткували роботу клубу психологічної допомоги під час
війни. Впродовж місяць заняття відвідують як переселенці, так і місцеві жителі.
Як розповіла
Суспільному психологиня Жанна Роюк, четверте заняття клубу, куди завітали майже
20 учасників, організували на тему відповідальності за власне життя.
Вперше захід
відвідала переселенка з міста Рубіжне Луганської області Олена Нілова разом із
дев'ятирічною донькою Софією. Раніше переселенки відвідували у бібліотеці клуб
вивчення української мови. До Луцька приїхали всією родиною та проживають тут
чотири місяці.
Зі слів
Олени Нілової, її доньки в бібліотеці брали літературу для читання, і їх
запросили відвідати з рідними клуб психологічної допомоги. "Перший раз ми
прийшли всі – бабуся, тато. Дуже внятно нам тут розповідають. Зрозуміло уроки
проводять, дуже цікаво", – каже жінка.
Всі зустрічі
з психологом намагаються відвідувати переселенець з Лисичанська Юрій Сисоєв із
дружиною Галиною, які приїхали на Волинь півтора місяця тому.
"Відвідуємо
ці заняття, тому що вони дуже цікаві, корисні, щоб співпрацювати з людьми. І ці
заняття мені дуже допомагають: розповідають, як працювати з пораненими і з
переселенцями, з якими ми контактуємо", – говорить чоловік.
Психологиня
Жанна Роюк зазначила, що під час війни вирішила волонтерити, допомагаючи людям
подолати стрес, тривогу та депресію.
"Ми
знайомимось з своїми почуттями, взнаємо природу людину, розвиваємо емоційний
інтелект, вчимось давати собі раду в складних ситуаціях. Є спеціальні техніки і
методики, які за секунди, хвилини, можуть вивести людину з серйозної кризи, тривоги
і страху", – додала психологиня.
https://suspilne.media/267884-klub-psihologicnoi-dopomogi-v-luckij-biblioteci-navcaut-dolati-stres-i-trivogu-pid-cas-vijni/?fbc
04 Серпня 2022,
Як у луцькій
бібліотеці переселенці вивчають українську мову
У
Бібліотеці-філії № 10 Луцької міської Центральної бібліотечної системи
проводять заняття з української мови для внутрішньо переміщених осіб.
Черговий
урок відбувся у четвер, 4 серпня. Побувала на ньому і журналістка Район.Луцьк.
Проводить
заняття практикуюча вчителька з луцької школи № 10 Галина Тур. В коментарі вона
зазначила, що цей курс започаткували в червні. Його планували організувати його
всього двічі. Однак на першому занятті
стало зрозуміло, що проєкт буде довготривалим.
«Ми
зустрічаємося щотижня. Спілкуємося не тільки на мовні теми чи обговорюємо
правила граматики. Ми говоримо і про українське відродження, вчимо літературу й
різні етапи історії, згадуємо про наших письменників, їхню долю», – зазначила
Галина.
Є люди, які
відвідують заняття постійно. Однак, щоразу долучаються і нові обличчя. Юрій
Сисоєв приїхав в Луцьк два місяці тому з Лисичанська. Чоловік побував уже на
чотирьох уроках української мови. Каже, в рідному місті говорив лише
російською.
«Мені дуже
подобається Луцьк: чудове місто, чудові люди. Але я розумію, що ті, хто
приїхали сюди, вносять певний дисонанс. Тому, ми вирішили, що будемо працювати
над собою. Є така приказка: не ті українці, в кого батьки українці, а ті – в
кого діти українці. А наші діти не говорять українською. Ми над цим теж
працюємо», – каже Юрій.
Тим часом
Галина Тур розповіла, що не варто засуджувати або агресивно ставитися до
евакуйованих, які неідеально говорять українською і вживають русизми.
«В мене
велика відраза від усього російського. І коли я йшла на перше заняття, то була
налаштована радикально. Але, спілкуючись з тими людьми, я зрозуміла, що
змушувати та засуджувати – це останній метод, яким ми повинні користуватися. Ми
повинні лише підтримати», – зазначила педагогиня.
Відбуваються
уроки щочетверга. Відвідувати їх можуть як внутрішньо переміщені особи, так і
лучани.
https://lutsk.rayon.in.ua/news/533755-u-lutskiy-bibliotetsi-pereselentsi-vivchayut-ukrainsku-movu?fbclid=IwAR1U8OuRN8PZD3wL0Z9k2OWWWL
27 жовтня у
бібліотеці-філії Луцької централізованої бібліотечної системи відбулася зустріч
із відомою сучасною українською письменницею і журналісткою львів’янкою Галиною
Вдовиченко, яка цими днями перебуває із творчим візитом на Волині в рамках
проекту «Літературні відкриття».
На зустріч
із львівською письменницею завітали переважно юні читачі, і це не дивно, адже
доволі відомими є книги Галини Вдовиченко, написані саме для цієї читацької
аудиторії. Зокрема, особливо полюбилася дітям її серія книжок «36 і 6 котів».
Хоча, звісно, пише авторка і серйозні літературні твори для дорослих читачів.
До слова, свій перший роман «Пів-яблука» Галина Вдовиченко почала писати у віці
49 років, коли, власне, і вирішила спробувати своє журналістське перо у царині
художньої літератури.
«Так, я
почала писати саме у 49 років. І просто спробувала. Коли я працювала
газетяркою, то у мене було обмаль вільного часу, і з одного боку – я хотіла
писати художні твори, але думала, що робитиму це на пенсії. Але я спробувала
раніше, і вам хочу навіть порадити – якщо ви хочете щось робити, чогось
досягти, то починайте це, просто робіть маленький крок кожного дня, і у вас все
вийде», – так розповіла Галина Вдовиченко про початок свого творчого шляху як
письменниці.
Вона
розповіла і про свій роман «Найважливіше – наприкінці», який, за її словами,
можна назвати, певною мірою, автобіографічним.
Але, звісно,
найбільший інтерес викликали твори укладені саме для дитячої аудиторії. Це й
дотепна історія про рок-гурт організований мишами різних видів «Мишкові миші»
(серед учасників гурту окрім хатньої, польової та лабораторної мишей є щур і
навіть кажан – («літаюча миша»), і витримана майже у «андерсонівській» манері
казка «Ліга непарних шкарпеток», і, звісно, улюблена вже українськими і не лише
дітлахами серія пригод безпритульних котів «36 і 6 котів».
«36 і 6
котів» – це історія цілої компанії з 42 котів, яка складається з 4-х книжок,
причому, Галина Вдовиченко планує продовжувати цю серію своїх творів. Котики
тут виступають і детективами, і рятувальниками, до слова, за сюжетною лінією,
одного прекрасного дня усіх цих 42 кішок прихистила у своїй оселі ще одна
героїня цього циклу творів – пані Крепова.
До слова,
для наймолодших читачів Галина Вдовиченко уклала й книжку-картинку «Котохатка»,
яка є, фактично, частиною серії «36 і 6 котів».
Розповіла
письменниця і про свій доволі цікавий твір «Містельфи» головними героями якого
є ельфи, що мешкають у Львові та рятують історичні будівлі міста від
щурів-мутантів, від яких ельфам доводиться рятувати й книжки з львівських
книгозбірень.
«Мене на
творчість подібного гатунку надихають самі діти зокрема, й мої онуки. А часом
під час зустрічей юні читачі мене запитують як швидко я напишу продовження, і
коли воно вийде», – зауважила Галина Вдовиченко.
Втім,
письменниця продовжує писати і серйозні твори, зокрема, роман «Маріупольський
процес», сюжетна лінія якого обертається навколо кохання хлопця і дівчини зі
Сходу та Заходу України. Його Галина Вдовиченко написала на фоні сумних подій
початку російської збройної агресії проти України у 2014 році.
Варто
зауважити, що перебуваючи цими днями на Волині, Галина Вдовиченко відмітила, що
наші краяни, зокрема, юні, полюбляють читати. «Луцьк можна назвати літературним
містом, я вражена тим як тут люблять читати як багато читають і діти»,–
поділилася враженнями письменниця.
Вона також
зачитала і кілька рядків з однієї з книжок серії «36 і 6 котів». Це була сцена
того як пані Крепова дала прихисток усім 42 котам, при чому «роль» кішки на
ймення «Баронеса» «зіграла» прочитавши її репліку одна з присутніх юних
читачок. До слова, один маленький читач навіть зізнався, що сам пробує вже
писати.
Насамкінець,
завідуюча бібліотекою-філією № 10 Луцької централізованої бібліотечної системи
Надія Чміль подякувала Галині Вдовиченко за чудову і змістовну зустріч.
Слова
вдячності пролунали і з уст волинського письменника, голови
Літературно-мистецької студії «Зорі над Стиром» Миколая Шостака.
Костянтин
ОЛЕКСЮК.
http://volga.lutsk.ua/view/47224/
Присутнім представили чимало видань Олександра Середюка.
20.09.2019
Майстриня провела для діток четвертого класу «Луцького навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №7 - природничий ліцей» майстер-клас із виготовлення закладок для книжок із фетру.
Валентина Батіна за освітою – учитель початкових класів. З 2006 року вона керує гуртком «Сучасна вишивка хрестиком» у Палаці учнівської молоді. Рукодільниця зізнається, що вишивання для неї – спосіб відпочинку. Адже улюблена робота дозволяє повністю абстрагуватися від проблем. У творчому доробку майстрині – чоловічі й жіночі сорочки, сукні, рушники, картини та ікони.
«Моя бабуся Надія жила у селі Конопелька Ківерцівського району, – розповідає жінка. – Вона вміла в’язати гачком та спицями. Часто вишивала, а ще шила одяг. Всі жінки у селі зверталися до неї, щоб пошила їм фартушок чи камізельку. Скільки себе пам’ятаю, то теж завжди любила вишивати. Перші хрестики поклала на полотно ще у школі. А от моя мама ніколи не вишивала і не любила цю справу. Усе, що вмію, мене навчила бабуся. Це передається нам через покоління, бо моя донька теж не дуже любить вишивати. Тому чекатиму на внучку, щоб передати їй свої вміння».
Майстриня навчає діток вишивати хрестиком та бісером. Учні працюють технікою занизування та виколювання. Роблять шпильки, брошки та резинки для волосся. Виготовляють сувеніри та подарунки, вітальні листівки до свят, підставки та мішечки для дрібниць.
«Завжди розповідаю діткам, що дуже добре вміти шити та вишивати, – каже вона. – Бо це дуже практично. Адже будь-яку дірку вони зможуть зашити самі, а не чекати, коли це зробить мама».
Майстриня каже: вишивання – чудова можливість відірвати дітей від комп’ютерів та планшетів.
«Хочу, аби дівчатка усвідомили, як важливо для них займатися рукоділлям. Адже це наша українська традиція. Колись українських дівчаток з п’ятирічного віку привчали складати собі скриню із приданим», – розповідає вона.
Використовує майстриня у роботі різноманітні матеріали. Нитки й полотно купує у магазинах, або ж замовляє через інтернет. Уже випробувала товари різних виробників, але зупинилася на перевірених. Нитки купує імпортні, вони не линяють і не кошлатяться.
Майстриня каже: головне у цій справі – вишивати акуратно, без вузликів, хрестики класти в один бік і робити плавний перехід кольорів та відтінків.
За словами жінки, вишивати легко лише на перший погляд. Насправді ж це нелегкий труд. Бо треба добряче посидіти та подумати над орнаментом, перш ніж його вишити.
«Тож після мене залишиться гарна згадка. Бо вишиванка, то така річ, яка зберігається у сім’ї не одне покоління», – каже Валентина.
Жінка поставила собі за мету одягнути у вишиванки усю родину. Уже вишила донечці вишиванку на день народження та батькові на ювілей. Для кожної людини вона підбирає узор та техніку виконання індивідуально.
Більшість своїх виробів Валентина роздаровує. Вона каже, що дарує роботи лише особливим людям, тим, які можуть оцінити працю майстрині. Наприклад, своїм племінницям жінка вишила бісером ікони на вінчання.
«Вишивка займає чимало часу. Я вкладаю у ці роботи частинку своєї душі, – зізнається вона. – Деяким людям дарую вишиті роботи щороку – така уже склалася традиція. Мені добре, коли люди щасливі і радіють моїм подарункам. Це ж не просто робота, а ще й хобі, яке приносить мені неабияке задоволення».
Майстриня провела для діток четвертого класу «Луцького навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №7 - природничий ліцей» майстер-клас із виготовлення закладок для книжок із фетру.
Валентина Батіна за освітою – учитель початкових класів. З 2006 року вона керує гуртком «Сучасна вишивка хрестиком» у Палаці учнівської молоді. Рукодільниця зізнається, що вишивання для неї – спосіб відпочинку. Адже улюблена робота дозволяє повністю абстрагуватися від проблем. У творчому доробку майстрині – чоловічі й жіночі сорочки, сукні, рушники, картини та ікони.
«Моя бабуся Надія жила у селі Конопелька Ківерцівського району, – розповідає жінка. – Вона вміла в’язати гачком та спицями. Часто вишивала, а ще шила одяг. Всі жінки у селі зверталися до неї, щоб пошила їм фартушок чи камізельку. Скільки себе пам’ятаю, то теж завжди любила вишивати. Перші хрестики поклала на полотно ще у школі. А от моя мама ніколи не вишивала і не любила цю справу. Усе, що вмію, мене навчила бабуся. Це передається нам через покоління, бо моя донька теж не дуже любить вишивати. Тому чекатиму на внучку, щоб передати їй свої вміння».
Майстриня навчає діток вишивати хрестиком та бісером. Учні працюють технікою занизування та виколювання. Роблять шпильки, брошки та резинки для волосся. Виготовляють сувеніри та подарунки, вітальні листівки до свят, підставки та мішечки для дрібниць.
«Завжди розповідаю діткам, що дуже добре вміти шити та вишивати, – каже вона. – Бо це дуже практично. Адже будь-яку дірку вони зможуть зашити самі, а не чекати, коли це зробить мама».
Майстриня каже: вишивання – чудова можливість відірвати дітей від комп’ютерів та планшетів.
«Хочу, аби дівчатка усвідомили, як важливо для них займатися рукоділлям. Адже це наша українська традиція. Колись українських дівчаток з п’ятирічного віку привчали складати собі скриню із приданим», – розповідає вона.
Використовує майстриня у роботі різноманітні матеріали. Нитки й полотно купує у магазинах, або ж замовляє через інтернет. Уже випробувала товари різних виробників, але зупинилася на перевірених. Нитки купує імпортні, вони не линяють і не кошлатяться.
Майстриня каже: головне у цій справі – вишивати акуратно, без вузликів, хрестики класти в один бік і робити плавний перехід кольорів та відтінків.
За словами жінки, вишивати легко лише на перший погляд. Насправді ж це нелегкий труд. Бо треба добряче посидіти та подумати над орнаментом, перш ніж його вишити.
«Тож після мене залишиться гарна згадка. Бо вишиванка, то така річ, яка зберігається у сім’ї не одне покоління», – каже Валентина.
Жінка поставила собі за мету одягнути у вишиванки усю родину. Уже вишила донечці вишиванку на день народження та батькові на ювілей. Для кожної людини вона підбирає узор та техніку виконання індивідуально.
Більшість своїх виробів Валентина роздаровує. Вона каже, що дарує роботи лише особливим людям, тим, які можуть оцінити працю майстрині. Наприклад, своїм племінницям жінка вишила бісером ікони на вінчання.
«Вишивка займає чимало часу. Я вкладаю у ці роботи частинку своєї душі, – зізнається вона. – Деяким людям дарую вишиті роботи щороку – така уже склалася традиція. Мені добре, коли люди щасливі і радіють моїм подарункам. Це ж не просто робота, а ще й хобі, яке приносить мені неабияке задоволення».
Ігор Баранюк також виконав кілька пісень під гітару.
23.11.2018
У ЛУЦЬКУ ПРЕЗЕНТУВАЛИ ЗБІРКУ ПОЕЗІЙ ДЛЯ ДІТЕЙ
Презентація збірки зібрала учнів луцьких шкіл №7,18, знайомих та рідних поетеси. Діти зачитували поезії, які увійшли у нову книгу Наталії Бугай, повідомляє прес-служба УКРОПу.
«Наталія Бугай – дуже активна і позитивна людина, народна майстриня, яка підтримує дух українських воїнів, що на Сході України, – розповів депутат. – Неодноразово ми із волонтерським центром «Серце патріота» передавали від неї бійцям ляльки-мотанки, збірки поезій. Наталія звернулася за допомогою у виданні нової книги, бо не надто хто їй в цьому сприяв. Я почитав вірші, мені сподобалося. Звичайно, збираю кошти для військових і постійно потребую ресурсів, щоб спрямовувати гуманітарні вантажі нашим воїнам. Але то ж для дітей! Тому вирішив таки допомогти луцькій поетесі. Тим більше, що її вірші дуже гарно поєднуються з музикою. Вона уже спільно з композитором Галиною Васіною створила понад дві сотні пісень. Приємно підтримувати такі таланти, що дають змогу дітям більш глибо пізнавати світ, красу рідного слова».
24. 05. 2018
Сонячна поезія Наталії Бугай
Коли читаєш вірші волинянки Наталії Бугай, мимоволі визнаєш, що творчість
її – поетично-витончена, оригінальна, яскрава. У цьому ми змогли переконатись
під час знайомства із новою книжечкою поетеси «Сонячні історії», яка побачила
нещодавно світ у Волинській обласній друкарні.
Презентація збірки для дітей відбулась у Луцькій бібліотеці-філії №10. У
просторій залі зібралися читачі: зовсім юні – другокласники школи №7 і
дорослі-шанувальники творчості, члени літстудії «Зорі над Стиром».
Свято поезії розпочалося піснею «І зацвіте калина рясно» на слова Наталії
Бугай (музика Галини Васіної) у виконанні Анни Миронюк.
Ведуча свята Лариса Радчук, працівник бібліотеки, розповіла про Наталію
Бугай не лише як поетесу, але й майстриню по виготовленню ляльки - мотанки, яка
бере участь у численних етнографічних фестивалях в Україні і поза її межами.
Вона організовує майстер-класи, на яких діти та дорослі виготовляють
ляльки-обереги для воїнів, що захищають нашу землю на Сході України. Не злічити
багатьох подяк, які отримала майстриня!
Її душевність, щирість, тепло передані і у віршах для дітей. До речі,
«Сонячні історії» – друга книжка авторки з прекрасними малюнками- ілюстраціями
художниці Ірини Романюк.
Вірші виразно декламували другокласники школи №7 (вчитель Людмила
Ярославівна Кримусь). Діти із задоволенням намалювали ілюстрації до прочитаних
віршів.
У творах оживають образи зими, «що стала на порозі», а «сніговиця білолиця
білу шубку одягла», а пишна, величава осінь «губить лист довкола», «садки
рудими стають, і руді пташки літають». Діти зустрілися з улюбленими
героями-звірятами: їжачком з гостренькими голочками, пухнастим зайчиком,
кротом,що продає окуляри,жабкою, соловейком, свинкою Хрюшкою, бджілкою Мілою і
багатьма іншими героями. Є тут вірші християнської тематики, у яких звучать
мотиви Добра, Ласки, Господньоії Любові. А в «Маминій колисковій» місяць
зазирає крізь вікно, бо «владарює нічка на землі». Мамина колискова зігріває
дитяче серденько, адже немає у світі нічого ріднішого, ніж серце та пісня мами.
Під час презентації книжки звучало багато пісень на слова Н.Бугай (музику
створили Галина Васіна і Любов Мілевич). Зокрема, школярі гімназії №18 виконали
пісню «Україна-сонце у вінку». Вероніка Назарчук, переможець у багатьох
конкурсах співаної поезії, душевно заспівала «Мрії-наче барви літа»,
(керівник музичної школи №3 Ірина Лаговська).
Присутні переглянули відеокліпи пісень « Крила для метелика» у виконанні
Тетяни Хацкевич, «Ми хоемо миру» – вихованців луцької музичної школи №3 Дуже
приємно, що пісні Н. Бугай, Г.Васіної, Л.Мілевич виконують у багатьох школах
Волині, всієї України. Вони звучать на міжнародних конкурсах і займають почесні
місця.
Вітали Наталію Володимирівну з виходом книжки рідні, друзі, шанувальники її
творчості: Марія Пишук, Галина Терлецька - члени літературної студії «Зорі над
Стиром», викладач муз школи №3 Ірина Лаговська, волонтери Ольга та Сергій
Балицькі. Адже окремою сторінкою творчості Наталії Бугай є плідна праця,
співдружність з волонтерами організації «Серце патріота», які доставляють на
фронт виготовлені майстринею обереги-мотанки, ляльки-ангелочки.
Віриться, що сонячна поезія Наталії Володимирівни стане в пригоді
дітям-дошкільнятам і старшим школярам, бо вона вчить розуміти чарівний світ
природи, створює неповторні образи, виховує любов до рідної землі та її людей.
Вона «дзвоником дзвонить, серцем співає, ласку Господню людям звіщає»!
Хай же щедрою на успіхи, творчі здобутки і надалі буде доля поетеси і
майстрині, а її талант приносить задоволення юним і дорослим читачам не
лише Волині, а й всієї України та закордоння.
Лукія ВАСИЛЕВСЬКА,
член літературної студії «Зорі над Стиром»
http://volga.lutsk.ua/view/21820/
22.05.2018
КОРИСТУВАЧ БІБЛІОТЕКИ-ФІЛІЇ №10 КАТЕРИНА
БОНДАРУК - "ЛІДЕР ЧИТАННЯ"
Відбувся обласний етап Всеукраїнського конкурсу «Лідер читання»,
який проводився з метою розвитку інтелектуального потенціалу дітей та
заохочення їх до систематичного читання.
Учасники конкурсу розповідали про свою улюблену книжку та представляли
на розгляд журі читацькі щоденники.
Перемогу у конкурсі здобула читачка
луцької бібліотеки-філії 10 для дорослих, Катерина Бондарук, учениця 7 класу гімназії
№ 4 імені Модеста Левицького м. Луцька.
http://culture-lutsk.org.ua/novyny/2018-05-25/lider_chytannia22.05.2018
22.05.2018
НА ВОЛИНІ ОБРАЛИ ЛІДЕРІВ ЧИТАННЯ. ФОТО
9.05.2018
До привітного читального залу Луцької бібліотеки-філії №10 завітали родина, численні шанувальники, друзі та колеги Ксенії по багатьох спільних мистецьких проектах, щоб привітати авторку з ювілеєм і з публікацією невеликої за форматом, але дуже вишуканої у голубій акварельній палітурці книжечки «Поки холоне чай…».
І вирішила взяти собі такий псевдонім «Вдячна Богу за життя». Вийшла відразу на Театральний майдан читати свою поезію. Потім читала свої вірші в різних закладах, кафе, клубах…». Ксенія твердо переконана, що поет має бути живим, тобто читати особисто свою поезію людям, весь перебувати в комунікації з публікою.
Тепер Ксенія Вдячна відома багатьом лучанам яскравими персональними проектами та участю у масштабних мистецьких заходах, серед яких: головні ролі у постановках «Україна Чураївна» (за мотивами поезії Ліни Костенко), «Озерний вітер» (за однойменною повістю Юрка Покальчука) волинської режисерки Наталки Максимчук, інших виставах аматорського театру «Вперше», численні публічні виступи у різних локаціях міста.
А поки холоне чай, можна зробити паузу, по-новому глянути на прості речі, які щодня оточують нас, і відчути потребу бути вдячним за це життя. Три розділи збірки відображають найважливіші протестовані досвідом авторки теми: смакуючи «Чай каркаде», молода жінка переживає ліричні настрої; а з чашкою «Імбирного чаю з лимоном» Ксенія роздумує над власним життєвим шляхом – унікальним серед тисяч інших людських стежин. Терпкий «Волошковий чай» концентрує думки поетеси навколо долі Батьківщини.
Формат «відкритого мікрофону» дав можливість близьким людям, друзям, колегам і шанувальникам Ксенії почитати її вірші і привітати з важливою подією у творчому житті. Серед гостей події – учасники літературно-мистецького об’єднання «Без меж» Валерій Гнатюк, Ольга Антош, Людмила Мартинова, режисерка аматорського театру «Вперше» Наталка Максимчук і його актори Антон Гніздюк, Руслана Волосюк, журналісти, шанувальники її таланту.
«Поки холоне чай»
Сонце вже ранок гріє...
Тішусь, що травень-май
Любить усіх! Радію,
Ксюшка, з тобою я,
Бо не напій... чекаю:
Книгу, що йде в життя!
З першим дитям вітаю!!!», – привітав з літературним «первістком» Ксенію її друг і колега-поет Юрій Щербик.
Фото збірки і аркушів з віршами – гості події Олени Мальви
Марія Пилипчук
7.05.2018
Невпинно
Пишу свої вірші тиші –
Грішна:
Ними я щастя кличу ближче.
Віриш?
Воно йде до мене
Зазвичай
По гарячому асфальті босоніж,
Танцює під проливним дощем
З отим кучерявим дівчиськом,
Що зветься Долею!
30.04 2018
9 Лютого 2018
Реальному спілкуванню передувало листування у соцмережі Фейсбук із волинською драматургинею, режисеркою Наталією Максимчук, яка і представила популярну авторку зацікавленим луцьким читачам.
Творче резюме авторки: Алла Рогашко родом із Дубенського району, наразі проживає у Рівному. Закінчила Рівненський державний гуманітарний університет, працювала журналістом, редактором газети. Пише прозові твори, сценарії. Твори публікувалися в альманасі «Нова проза», художньо-літературному порталі «Захід – Схід», на книжному порталі «Буквоїд», у збірках «Львів. Смаколики. Різдво», «Львів. Вишні. Дощі». У видавництві «Клуб сімейного дозвілля» (Харків) вийшли друком три романи письменниці: «Осіннє рондо місячної ночі» (2015), «Крізь безодню до світла» (2016), «Її сукня» (2017). Цікавиться музикою, театром, кіно, психологією.
Перший роман «Осіннє рондо місячної ночі» став своєрідним освідченням Алли Рогашко в коханні Львову, який разом із героями Софією і Степаном, Любкою та Любомиром є містичним персонажем оповіді. Долі героїв у пошуку своїх половинок переплітаються у минулому і сьогоденні, то долаючи перепони, то наближуючись у дивовижних збігах. Час мудро і зважено розставляв усе по своїх місцях, не дивлячись на трагічні події, через які проходили закохані у своїх красивих і захопливих love-story. Книга не залежується на бібліотечних поличках! Історія так полюбилася українським читачам, що працівники однієї з бібліотек Миколаєва навіть відзняли короткий трейлер за сюжетом «Осіннього рондо…».
Луцьких читачів цікавило, чи важко українському письменнику видати свої твори? Алла Рогашко розповіла про перипетії видання своїх творів і важливу для початківця підтримку з боку таких літературних авторитетів як лауреатки Шевченківської премії Галини Пагутяк, письменника Степана Процюка, літературознавця Євгена Барана та інших. На шляху самореалізації в письменництві авторка визначила для себе пріоритетом не скотитися до графоманства, а створити дійсно якісний літературний продукт, який був би цікавий вимогливому читачеві: «Все відбувалося у свій час! Я надіслала свої книги у видавництва, але минав час і я чекала. І коли в мене опустилися руки, тоді мені нарешті зателефонували…».
Наприкінці зустрічі письменниця запропонувала кожному гостеві витягнути із її «загадкової» торбинки записку із «пророцтвом» та побажала їх здійснення. Лучани поставили рівненській письменниці численні питання, поспілкуватися неформально та придбали книги з її автографом. Дехто з читачів відразу звернувся по книги Алли Рогашко до відділу абонемента. Завідувачка бібліотеки Надія Чміль тепло подякувала гостям за цікаву зустріч і запросила на нові літературні знайомства клубу презентацій «Вперше».
Маша Пилипчук
Нова книга «Пам'ять крові» волинського прозаїка, документаліста, члена Національної спілки письменників Юрка Вовка є відгуком на ці історичні виклики минулого сучасному поколінню – виклики, котрі тепер нам судилося переосмислити, оцінити та подолати. Презентація історичного роману відбулася 7 квітня у читальному залі Луцької бібліотеки-філії №10. Модерувала зустріч голова Волинської організації Національної спілки письменників України Ольга Ляснюк, а серед глядачів були знані на Волині краєзнавці, історики, літератори, журналісти, а також студенти.
Історичний роман на обопільно болючу тему Волинської трагедії викликав емоційні відгуки з боку присутніх на презентації глядачів, а формат живого діалогу з автором дав можливість висловитись кожному. Ось пряма мова деяких учасників презентації роману «Пам’ять крові».
Юрій Зилюк та Андрій Криштальський на презентації розповіли, що підготували сценарій документально-художнього фільму у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті, аби показати український погляд на ці події. І хто ж, як не волиняни, мають стати ініціаторами і головними дослідниками тих трагічних сторінок історії, які охоплюють не лише події 1943 року, а включають у свій ракурс більш ширшу хронологію та географію конфліктів між українцями та поляками?
Свої враження про роман та думки з приводу його теми висловили поет, член Національної спілки письменників України Володимир Місюра, та письменник, голова Ліги незалежних письменників України Олексій Добко.
Коротко про автора роману: Юрко Вовк (Юрій Зилюк) – прозаїк і документаліст, член Національної спілки письменників України. Народився 14 липня 1955 року у с. Звиняче Горохівського району. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка. Працював у районних, обласних, республіканських газетах в Україні та за кордоном. Брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, після чого написав першу документальну повість «Попіл Чорнобиля». Авторству письменника належать 9 книг, серед яких: «Ще не пізно все змінити», «Гра у безкінечність», «Чорнобильський роман», «Доки смерть не розлучить нас». Історичний роман «Пам'ять крові» був написаний у 2016 році і виданий Харківським видавництвом «Клуб Сімейного Дозвілля».
Марія Пилипчук
ПРАПОР УКРАЇНИ - ВОЇНАМ АТО
|
Наталка Максимчук – молодий драматург, авторка збірок «Коли ангели не сплять» та «Сон». До Міжнародного дня театру у Луцькій міській бібліотеці №10 вона влаштувала бренд-автор шоу. На нього прийшли студенти, актори, читачі. Наталчині п’єси захопили своєю динамічністю та щирістю. А дитяча пальчиково-драматична казка-вистава «Нудна наука», учасниками якої стали читачі бібліотеки – четвертокласники Луцької НВК «ЗОШ І-ІІ ст.. №7 – природничий ліцей», створила атмосферу таємничого і водночас святкового дійства
Людина, творець, патріот
Відбулася літературно-поетична година «Пророк, народжений Україною»
"СВІТ ДОБРА І ЛЮБОВІ" У БІБЛІОТЕЦІ-ФІЛІЇ №10 м.ЛУЦЬКА
СВЯТО МИКОЛАЯ У БІБЛІОТЕЦІ-ФІЛІЇ №10
ДЕНЬ УПРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ ВІДЗНАЧИЛИ У КЛУБІ ЛІТЕРАТУРНИХ ПРЕЗЕНТАЦІЙ "ВПЕРШЕ" ЩО ДІЄ У БІБЛІОТЕЦІ-ФІЛІЇ №10
ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ПЕРФОМЕНС ВІДБУДЕТЬСЯ У БІБЛІОТЕЦІ-ФІЛІЇ №10 м.ЛУЦЬКА
СВЯТО "ЛУНАЙ, ПРЕКРАСНА НАША МОВО!" ДО ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ ВІДБУЛОСЯ У БІБЛІОТЕЦІ-ФІЛІЇ №10
04 листопада 2013 р.
http://culture-lutsk.org.ua/novyny/2013-11-09/biblioteka_filiia10
ОСІННІ КАНІКУЛИ У БІБЛІОТЕЦІ-ФІЛІЇ №10
31 жовтня 2013 р.
http://culture-lutsk.org.ua/novyny/2013-11-09/biblioteka_filiia10
ЛІТЕРАТУРНІ ЧИТАННЯ У БІБЛІОТЕЦІ-ФІЛІЇ №10
У бібліотеці-філії № 10 відбулося свято народознавства «Я україночка!»
16 серпня 2013 р.
http://culture-lutsk.org.ua/novyny/2013-11-09/biblioteka_filiia10